Отримано 03.02.2026, Доопрацьовано 01.05.2026, Прийнято 28.05.2026 Опубліковано 29.05.2026
Дослідження, представлене в цій статті, є актуальним через необхідність підвищення керованості та прогнозування процесів формування оксидно-керамічних покриттів на титанових і цирконієвих сплавах, що застосовуються в агресивних умовах експлуатації та високонавантажених конструкціях. Метою роботи було дослідження електрофізичних закономірностей формування покриттів під час плазмово-електролітичного оксидування титанових і цирконієвих сплавів та визначення впливу складу електроліту і густини струму на синтезну напругу. У роботі використано гальваностатичні анодно- та анодно-катодно режими, часову реєстрацію напруги і струму, порівняльний аналіз складу електролітів у грамах на літр та оцінювання вольт-амперних залежностей під час синтезу покриттів. Встановлено, що формування покриттів на цирконієвому сплаві відбувалося у два етапи та було нестабільним за низьких концентрацій електроліту, тоді як підвищення вмісту гідроксиду калію і рідкого скла забезпечувало стабілізацію процесу та рівномірність покриття. Показано, що титановий сплав забезпечував більш рівномірний перебіг синтезу та нижчі рівні напруги порівняно з цирконієвим завдяки вищій провідності та стабільнішому росту оксидного шару. Виявлено, що зменшення густини струму знижувало анодну та катодну складові напруги, а добавки до електроліту, такі як оксид хрому, гліцерин і пероксид водню, впливали на стабільність і величину синтезної напруги. Визначено оптимальні умови формування покриттів за збалансованих співвідношень густини струму та середніх концентрацій електроліту, що забезпечувало стабільний режим розрядів і покращення якості покриття. Отримані результати можуть бути використані інженерами-матеріалознавцями для оптимізації режимів плазмово-електролітичного оксидування з метою отримання корозійностійких та механічно стабільних захисних покриттів
електрофізичні параметри; напруга синтезу; густина струму; електроліт; катод; анод