Втрата вологи хлібом в різних пакувальних матеріалах та потенціал матеріалів на основі льону

Накопичення пластикових відходів, зокрема від одноразової упаковки для продуктів харчування, є значною екологічною проблемою, що робить необхідним пошук альтернативних, сталих пакувальних матеріалів для зменшення екологічного впливу та збереження якості продуктів. Метою дослідження було порівняльне оцінювання ефективності паперової, біополімерної, поліпропіленової та експериментальної нетканої лляної упаковки в збереженні свіжості пшеничного та житнього хліба, використовуючи втрату маси як індикатор обміну вологою. У роботі було проаналізовано екологічне навантаження в Україні, спричинене використанням полімерних матеріалів в пекарській промисловості, де споживання упаковки досягає близько 9 млрд одиниць на рік. Експериментально встановлено, що поліпропіленова плівка забезпечує найкращі бар’єрні властивості, зберігаючи стабільну масу і високі органолептичні показники протягом 7 днів. Традиційне паперове пакування виявилось найменш ефективним через високу паропроникність, що призводить до втрати до 21 % вологості та швидкого старіння продуктів. Біополімерні пакети продемонстрували здатність утримувати вологу лише короткий період (до 3 днів), після чого їх захисні властивості значно знижуються. Як екологічно безпечна та функціональна альтернатива, папір на основі лляної целюлози може бути перспективним. Завдяки щільній структурі довгих волокон та наявності природних антисептичних сполук (лігнани), таке пакування може допомогти продовжити свіжість хліба, відповідаючи принципам циркулярної економіки. Практична цінність дослідження полягає в науковому обґрунтуванні вибору біорозкладних пакувальних матеріалів на основі лляної целюлози для хлібобулочних виробів, що можуть бути використані в харчовій промисловості для зменшення пластикових відходів при збереженні якості продуктів.

хлібобулочні вироби; кінетика старіння; термін зберігання; біорозкладні матеріали; лляна целюлоза; органолептична якість; бар’єрні властивості.